Промовляючи слово «культура» на першу думку спадає щось серйозне, величне, традиційне. Проте культура вбирає у себе чимало аспектів, зокрема вона цілком може бути дотична до світу розваг або акту спротиву.
Поняття «контркультура» позначає сукупність поглядів та цінностей, що яскраво контрастують з традиційною, офіційною культурою. Термін належить американському соціологу Т. Роззаку, що в 1960-х так означив духовні впливи, направлені проти головної культури по відношенню до руху бітництва.
Контркультура властива молодіжним рухам, із політичним забарвленням та ідейно спрямованими проти масової культури. Психологи пов’язують явища контркультури XX ст. зі становленням нової чуттєвості, вивільненням підсвідомих бажань в зв’язку з появою нових праць у сфері психології. Хоча контркультура прагне до деідеологізації та повної перебудови засад суспільства, не слід плутати контркультуру й антикультуру (заперечення культури як явища). Важливо розрізняти терміни «контркультура» та «субкультура».
Представники романтизму, богеми, та денді є прикладами контркультурних кіл в Європі ХІХ століття. Інший рух існував в 1950-тих, як в Європі, так і в США, в формі розбитого покоління, яке в 60-тих змінили хіппі та противники війни у В’єтнамі. Контркультура принесла нам зокрема і Стіва Джобса з його епплами та маками, і Тімоті Лірі з його психологічними тестами для комп’ютерів та дослідженнями ЛСД, навіть Гріндера та Бендлера з їх моделюванням стратегій та створення НЛП, зрештою назва якого теж данина тодішній загальній моді на комп’ютери і програмування.